Півзахисник «Динамо» Олександр Алієв, домовленість про перехід якого до московського «Локомотива» була досягнута ще наприкінці минулого року, не з'явився сьогодні на першому тренуванні своєї нової команди, а повернувся до Києва. Щоб з’ясувати ситуацію, ми звернулися до самого Олександра, який заявив, що до Москви повертатися не має наміру, оскільки залишається гравцем «Динамо».- Чим викликане таке рішення, адже ще тиждень тому всі вже вважали вас гравцем московського клубу?

- Слова потрібно підтверджувати справами. На словах московський «Локомотив» в особі президента клубу Ніколая Наумова і тренера Юрія Сьоміна дуже хотів бачити мене у своїх лавах. Але коли справа дійшла до підписання контракту, почалися проблеми, суть яких, зізнаюся, я спочатку не зрозумів.

- У пресі повідомлялося, що питання було у вашому особистому контракті. Саме його підписання, за словами президента «Локомотива», затримувало ваш остаточний переїзд до Москви.

- Я теж спочатку так гадав. Питання було не в моїй зарплаті, як багато хто подумав. Із зарплатою якраз проблем не виникло: ми дуже швидко домовилися. Але в останню мить у лікарів «Локомотива» з'явилися питання до стану мого здоров'я. Завагалися, чи все гаразд з моїм гомілкостопом. Мені довелося злітати на обстеження до Італії, за результатами якого виявилося, що жодних проблем із гомілкостопом у мене немає. Гадаю, що таким чином у «Локомотиві» тягнули час. Тому що після мого повернення мова зайшла вже не щодо повноцінного переходу з «Динамо», а щодо оренди на півроку. Це, звичайно, не моє питання, але мені здається, що у москвичів просто не виявилося грошей, щоб викупити мій контракт. Звичайно, що на жодну оренду я не погодився.

- Чому? Адже в зарплаті ви би не втратили, грали б у Юрія Сьоміна, а так залишилися ні з чим...

- Чому ні з чим? До оренди віддають гравців, які не потрібні команді, яких потрібно десь прилаштувати. Мене не потрібно нікуди прилаштовувати. З «Динамо» мене ніхто не виганяв, гадаю, що я потрібний команді й не слабкіший за тих, хто закінчував цей рік в основному складі.

- Навіщо тоді було влаштовувати всю цю історію з «Локомотивом»?

- Розумієте, я хочу грати! Я вже далеко не хлопець, який може чекати на свій шанс. А в мене сталося так, що після травми в першому ж матчі сезону я вибув із гри, а коли відновився, тренер вже налагодив гру без мене. У мене була втрачена практично половина сезону. І тут до мене з пропозицією звертається тренер, в якого я відіграв свій перший і поки останній рік в основному складі. Коли тебе кличе такий тренер, як Юрій Сьомін, кличе до не останньої команди, та ще й мій клуб «Динамо», який мене виховав, отримує за це хорошу грошову компенсацію, чи був сенс відмовлятися? Я справді хотів грати в «Локомотиві» у Юрія Сьоміна. Але не в оренді, а як повноцінний гравець команди, на якого розраховують у перспективі. Мені здається, що пропонувати «Динамо» взяти мене в оренду принизливо як для клубу, так і для мене особисто.

- Але ж у «Динамо» у вас теж немає жодних гарантій?

- У «Динамо» гарантій немає ні в кого. Навіть Шовковський весь минулий сезон відсидів у запасі. Будуть тренувальні збори, на яких я думаю довести Валерію Газзаєву, що гідний грати в основному складі.

- А складеться?

- Чому ні? Адже влітку склалося! Коли б не та травма в Сумах, гадаю, що жодних питань не було б, і я би грав. Я хочу ще раз нагадати, що жодних особистих розбіжностей ані з тренером, ані з президентом клубу в мене немає, і ніколи не було. Є робочі моменти, в яких кожен приймає рішення в рамках своїх повноважень. Після того, як «Локомотив» вирішив не викупляти мій контракт у «Динамо», я розмовляв із Ігорем Суркісом. Пояснив, чому не хочу до оренди, й отримав повну підтримку. Мені сказали, що я потрібний «Динамо» і що, можливо, все складається до кращого.

- У вас немає прикрого відчуття від того, що контракт із «Локомотивом» зірвався?

- Навпаки. Адже «Динамо» за багато років стало для мене рідним будинком. У команді в мене багато друзів. У Києві я почуваю себе вдома. Я тут виріс як футболіст і як людина, створив сім'ю... Намагатимуся якомога швидше довести, що попередня осінь була просто непорозумінням. У Києві вже бачили, як я можу грати. Я знаю, що зможу грати ще краще. Все в моїх руках і я зроблю все можливе, щоб не просто залишитися в «Динамо», а бути, як півроку назад, одним із лідерів команди.

- Чи можливе повернення до питання щодо вашого переходу до «Локомотива» через певний час?

- Зараз я навіть думати не хочу про жодний перехід. Я – гравець «Динамо»!

- Після того, що сталося, є образа на «Локомотив»?

- Жодних образ не немає. Я так зрозумів, що в «Локомотиві» у президента клубу дещо інші повноваження, ніж у «Динамо». Я звик, що якщо Ігор Суркіс сказав, так і буде. А Ніколаю Наумову доводиться погоджувати фінансові питання з керівництвом, він не все сам вирішує. Тому ані на нього, ані на Юрія Сьоміна в мене немає образи. Можливо воно й краще, що так сталося. За цей час, поки йшли переговори, я багато чого зрозумів, зміг оцінити «Динамо» як клуб, де до кожного футболіста ставляться як до рідного, де стосунки між керівництвом, тренерами і футболістами будуються на взаємній довірі й пошані. Сподіваюся, що не підведу ані Валерія Газзаєва, ані Ігоря Суркіса, і хорошою грою зможу віддячити клубу за все, що тут для мене зробили.

Взято з офіційного сайту "Динамо Київ"